Постука знов сусідка опівночі,
Нічого не пояснить. Не захоче…
І через слово все: пробач, пробач…
Крізь двері ванни вчую її плач.
Не спатиме, чекатиме світання
На краєчку просторого дивана,
Я всі слова в думках переберу,
Втішатиму як подругу, сестру.
А вікна засіватиме пороша…
Вона все жебонітиме: хороший,
Що дуже добрий, щедрий чоловік,...