Всі давні та прикрії співи,<br />
Всі мрії тяжкії, страшні<br />
Я хочу тепер поховати<br />
Навіки в великій труні.

В труні я сховаю багато,<br />
А що – се моя таїна.<br />
Немов Гейдельберзьке барило,<br />
Ще й більша буть має труна.

І мари потрібні для неї<br />
Із дощок, міцні та тяжкі, –<br />
Як довгії вулиці в Майнці,<br />
Повинні буть довгі такі.

І велетів треба дванадцять<br />
Кремезних та дужих кликнуть,<br />
Як той Христофор святий в Кельні<br />
На Рейні, – такі мають буть.

Вони понесуть домовину<br />
І спустять у море її, –<br />
Велика ж потрібна могила<br />
Такій величезній труні.

Чи знаєте ви, чого буде<br />
Труна та велика й важка? –<br />
Кохання моє в неї ляже<br />
І вся моя туга тяжка.