Мав я прегарну здатність (чи то хворобу):<br />
двійко голуб'ят у череповій коробці.<br />
В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову,<br />
зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці.

Як я вами пишався, мої крилаті кристали,<br />
пернаті мої мучителі з давніх полотен!..<br />
Ціле літо об мене крилами терли і туркотали,<br />
заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин.

А восени упав з неба миршавий ілюзіоніста.<br />
Слухав мене стетоскопом — як вони там шурхочуть,<br />
Збіглося на це подивитись ледь не півміста.<br />
І тоді прояснів я: "Летіти хочуть".

Вилітали мені з голови крізь отвір у рані,<br />
або крізь моє третє око (ніяк його не заплющиш).<br />
А той миршавий пес мав у кишені браунінґ<br />
та й одною кулею двох голубів розлущив…

Став я цілком сумирний, загнавсь у схови,<br />
поводжуся без відхилень — чемно і ґречно.<br />
Не тому, що вбиті колишні мої птахове,<br />
а тому, що ношу в черепі тепле їхнє яєчко…