Водоспад
I
Молодика шпарина золота
Замиготіла над льодовиками:
Немов небесна тріснула плита
І скрапувала мерзлими зірками.
Зібрались крапелини у ручай —
Це він шукав дорогу між ущелин.
Вже спів його розвіював печаль,
Вживлявся в безгоміння невеселе.
Є примовка: зробити варто гак —
Й дістанешся щасливо до оселі.
Але в струмка складалося не так.