Вітри Азії
Вітри Азії
Вітри Азії<br /> Колони з базальту. Фасади палаців<br /> На перехресті. Й вітри,<br /> Які супроводжують кочовиків,<br /> Що випалюють культури<br /> Правом сильного.<br /> Циклопічні мури, вкриті зображенням<br /> Богині плодючості
Як віє вітер<br /> В колонах, серцях, пам'яті!<br /> Ніколи нічому не вчаться<br /> Ні народи, ні одиниці.<br /> Єдиний Ти, Невимовний,<br /> Що пануєш<br /> Від віддиху до віддиху.
Золотий кухоль з левами і гієнами<br /> Зберігає кров вівтарів і переходових часів.<br /> Котять колісниці від сходу до заходу,<br /> Щоб прокласти мармуровий хідник<br /> Там, де гінці з найвіддаленіших<br /> Закутин імперії<br /> Мінятимуть коней й супроводжуватимуть<br /> Колони з написами нових законів,<br /> Як найм'якшу міру покарання<br /> Для приборкання племен.<br /> Всі ці народи<br /> Забирає пустеля.<br /> І загублена під згарищами<br /> Алябастрова ваза<br /> Розповідає тільки<br /> Про мале й проминальне<br /> Й не скаже нічого про вітер,<br /> Що віяв від рана до пізна,<br /> Змітаючи століття<br /> Слідом та попелом<br /> Жертовного стегна,<br /> Що було<br /> Живим смолоскипом до предків<br /> Які стояли<br /> Ще по той бік порогу.<br /> Гробниці з зображеннями полювань<br /> І полоненних з відтятими правицями.<br /> Спадок загиблих,<br /> Що зводять мури прийдешнього.<br /> Едикти на ріки, переправи й на пам'ять.<br /> Як голосять жінки над глиною,<br /> Що була містом, вівтарем та прихистком.<br /> Лишилося тільки Твоє спотворене ім'я,<br /> Що межує з пустелею та неминучістю.<br /> Червоний попіл переходів,<br /> Де вартові з туркусовими бородами.<br /> Бляха в поглядах, бляха в харчах,<br /> Бляха в віруваннях.<br /> Ніщо не рятує людину,<br /> Що отаборилася в вітрі.<br /> Тільки тиші верблюжий горб.<br /> Тільки пустелі піщані очі.<br /> Людське життя — непотрібніше,<br /> ніж старе сідло,<br /> Пожбурене в порох грабіжником.<br /> Де є пасовища і криниці<br /> З прохолодною водою.<br /> Десь є міра, число і невмируще серце.<br /> Але тут тільки полудень,<br /> Вапняки й проминальність.<br /> І пісня, як череп,<br /> Над випаленим суходолом.<br />