Вітчизно! Горді ми тобою,<br />
Трудом і подвигом твоїм,<br />
Твоєю чистою весною<br />
І сили струменем живим.

Ми й там, між горами чужими,<br />
В обіймах голубої мли,<br />
Боліли болями твоїми,<br />
Твоєю радістю жили.

Ти — серце, сповнене любові,<br />
Ти — правий непоборний гнів,<br />
Горять в твоїй стобратній мові<br />
Зірниці молодих вогнів.

О! Годен чорної отрути,<br />
Не вартий ні хвилини жить,<br />
Хто міг на мить тебе забути<br />
І занедбать тебе на мить!

У праці, в співі, рано й пізно,<br />
Як до землі колись Антей,<br />
Ми припадаємо, Вітчизно,<br />
Тобі до трепетних грудей.

1 червня 1956 р., Київ, після повороту з Австрії