Ш. К.

Ще Пушкін висміяв альбоми,<br />
Хоч залюбки писав у них,<br />
Тож світлій пам'яті його ми<br />
Присвятимо "небрежный стих".

Своїм праправнукам далеким<br />
Лишив він заповіт оцей:<br />
"Быть можно дельным человеком<br />
И думать о красе ногтей".

А я додам: любити можна<br />
Поезію в добу ракет,<br />
Бо дивна річ: людина кожна<br />
Якоюсь мірою поет.

Живе поезія у мові,<br />
Якої мати вчила нас,<br />
У гніві, в усмішці, в любові,<br />
В красі звичайній, без прикрас.

Вона — не тільки мрії срібні,<br />
А й праця, й радощі зусиль,<br />
Вона потрібна, як потрібні<br />
Вода й повітря, хліб і сіль.

3 квітня 1961 р., Київ