— Ой брате мій, ой коханий,<br />
Чого ти ходиш заплаканий?<br />
Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай,<br />
Гей, поїдем, коханий!

— Ой рад би я, милий брате,<br />
Гей, рад би я не плакати,<br />
Але ж тяженько на моє серденько —<br />
Гадає розпукати.

— Ци, може, ти, брате, плачеш,<br />
Що родина ба й не бачиш?<br />
Цісарська фана — дружина кохана,<br />
Чого ж більше ти хочеш?

— Вбери фану в буковину,<br />
Все не стане за дружину.<br />
Гей, горе, горе поведе за море!<br />
Там, відай, я загину.

— Не тра, брате, нарікати:<br />
Хоть підемо воювати —<br />
Ой гоя, така ж наша доля, —<br />
Ти думай, що гуляти.

— Ой гуляти ба й гуляти<br />
Там, де грають на гармати...<br />
Гой, гоя, гоя, ти, долечко ж моя,<br />
Гей, мати ж моя, мати!

Ой мати ж ти моя, мати,<br />
Піщов твій син погуляти:<br />
Гей, гаю, гаю, то п'ю, то гуляю,<br />
Гей, то п'ю, то гуляю!

Ой пив же я та й напився,<br />
Як ліг спати — не будився...<br />
Гей, гаю, гаю, кервавий Дунаю,<br />
Вже-м навіки упився!