Він прибіжить...
Він прибіжить...
Мирославові Небелюкові
Він прибіжить.
Він буде коло хати
на чомусь грати, чимось цоркотати.<br /> І ти всміхнешся, вискочиш надвір:
— Здоров, музико! Чий ти будеш, хлопче?<br /> А він мовчить — вій грає, вій цоркоче —<br /> цей перкалаб малий притік із гір.
І ти стоїш. А що робити маєш?<br /> Все забуваєш. Сльози витираєш.<br /> І просиш: грай чи хоч би цоркоти!<br /> А він — як схоче, цей малий хлопчина.<br /> Одна на всіх на ньому сардачина,<br /> яку ніхто не може одягти.