ВІЛЬХА
У небі лопотить пташиний грай
Та не пора прощального обліту.
Палахкотить від спеки небокрай,
Пропалини сумні в густому вітті.
Ще середина літа, підожди!
Таке життя. Усім тепер непросто
В осерді втрат і лютої вражди
У неба відвойовувати простір.
Наперекір всьому цвісти, рости,
Шукати в росах прохолодну втіху.
У твоїх кронах – пристрасть...