Вийшла з хати стара мати,<br />
З матір’ю дитина:<br />
Драний брилик на голівці.<br />
На плечах — куцина.

Поминули село рідне,<br />
Плаче бідна мати:<br />
Син-коханець подавсь в найми —<br />
На хліб заробляти.

Обняла його, цілує<br />
Та пита з журбою:<br />
"Чи побачусь, милий синку,<br />
Ще хоч раз з тобою?"

"Годі, мамо, побиватись,-<br />
Каже син.— Об чому?<br />
Пороблюся — бог поможе,<br />
Та й вернусь додому".

Попросив благословення,<br />
Поплівсь по дорозі...<br />
А матуся все дивилась<br />
Та ковтала сльози.

Живі мої колишні поривання,<br />
До боротьби ж не здужаю давно...<br />
Смієшся ти з важкого горювання,-<br />
Тобі смішне воно?