відуміння мовчати позначується мовчанням. від чаїного крику у небі туга борозна. ти покинув крізь землю свій тихий нічний почаїв і тулився до серця, з якого зійшла вона – ця країна в намисті, в корості, в капусті з хроном, ця безлика ікона, де з вуст проступає шкло…
ти самим лише криком оновлюєш цю ікону, і тоді розумієш: обличчя там не було