За Родину горсть умирает, за свободу – десяток.<br />
А вся остальная война для кого?..<br />
Із пісні В.Оксіковського "Махно".

1.

Цвіт рожевий, весело танцюючи,<br />
Падає з п’яніючих дерев.<br />
Вік – як віск, –<br />
Тепло своє кочуюче<br />
На погані долари дере.

Театральний Місяць над левадою.<br />
Сік блистить вікном у інший світ.<br />
Серце, мов обличчя, що пригадує,<br />
Як воно стогнало у траві.

Пахне тілом жінки високосної<br />
Ця земля космічно-весняна,<br />
На якій із шаблями і косами<br />
Юні весни… і стара війна.

І війна, стара та неодружена…<br />
Тяжко воювати навесні…

Блиснуло.<br />
І з голосом простудженим<br />
Сам Перун пронісся на коні.

Дві сестрички-кулі обіймаються:<br />
Тій на Захід, ну а тій – увись.

Десь над серцем хлопчик усміхається<br />
Той, що на війні не народивсь.

2.

Старе, набридле предкам нашим небо…<br />
Сіряча правда.<br />
Золото церков.<br />
Весна й війна,<br />
Якої всім не треба, –<br />
Як сік і кров.

Весна й війна.<br />
І цвіт, і бинт рум’яний…<br />
Безкрилий ангел душу обійма,<br />
А ж поки окаянно-покаянна<br />
Засне зима.

І златосрібне молоко із медом<br />
Захлюпає, розбестить далину.<br />
Весна й війна.<br />
Вони усій планеті<br />
Складуть ціну.

І після того вірити у поступ?<br />
І після того людство прославлять?..

Липке, набридле… з молитвами й постом…<br />
Як в церкві… тать.

Та серед людства –<br />
Мама і кохана.<br />
Та серед людства –<br />
Діти і діди…

І я впаду поранений, весняний<br />
У їх сліди.

3.

Дурна війна поза межею слів.<br />
Багдад гуде молитвами імамів.<br />
Я, в людстві розчарований, змілів,<br />
Немов дитя під бомбою без мами.

Своєї зірки голос загубив,<br />
Який вже чув, мов дзвін своєї ж крові.<br />
Повстали рабовласники.<br />
Раби ж<br />
Були і так завжди й на все готові.

Печаль космічна.<br />
Бойня ще земна.<br />
Хоч не за землю, не за честь…<br />
Куди там…<br />
В мою весну просочилась війна,<br />
Немов ковбой з повадками бандита.

Тож замість птахів зверху літаки,<br />
Немов розп’яття срібні в золотому…<br />
Чом людство не людніє за віки,<br />
Відомо тільки Богові.<br />
Одному.