* * *

Верталась ти в отчизну дальню,<br />
Краї лишала голубі,<br />
В годину пам'ятну й печальну,<br />
Я довго плакав при тобі.

Тебе мої холодні руки<br />
Хотіли вдержать хоч на мить<br />
І хвилю чорної розлуки<br />
Хотів мій стогін зупинить.

Та від гіркого цілування<br />
Ти одвела уста свої,<br />
З землі похмурого вигнання<br />
У інші кликала краї.

Ти говорила: в іншу днину,<br />
Де сплять оливкові сади,<br />
Цілунків радісну хвилину<br />
Ми поєднаєм назавжди.

Але в краю, де небозводи<br />
Іскряться в синяві, ясні,<br />
Де тінь олив лягла на води,<br />
Заснула ти в останнім сні.

Твоя краса й страждання трунок<br />
У пітьмі зникли гробовій,<br />
Але побачення цілунок<br />
Він за тобою: він же мій...

1830