Верхів’ями день догорів,<br />
Як усмішка теплого літа,<br />
Темніє вода у Дніпрі,<br />
Верба починає темніти.

І вечір уже звечорів,<br />
І ясена тінь вечорова<br />
Ховає у сонній траві<br />
Гнізда прохололу підкову.

Як хочеться все охопить<br />
Очима, чуттями своїми!<br />
Уже потемніли степи,<br />
І сутінки стали густими.

Уже піднялася пітьма,<br />
Зрівняла долину з горою…<br />
І відстані майже нема<br />
Між зіркою в небі і мною.