Хай Париж вигукує ідеї,<br />
Хай п'яніє від повстанчих мас —<br />
Вже селянська лагідна Вандея<br />
Ніж гострить і вдарить в слушний час.

Ой, дарма кричать вони зухвало,<br />
Начебто бракує ліхтарів.<br />
Буде крові їхньої замало,<br />
І очей замало для круків.

Та червоні плями не вгасають,<br />
Всмоктуються в землю, йдуть углиб.<br />
І труйзіллям зрада виростає.<br />
І гірким від неї буде хліб.

Поростуть бур'яном перелоги,<br />
Висохнуть криниці і струмки…<br />
Ми у світ покликані для того,<br />
Щоб усе зробити навпаки.

З-під землі проступить кров гаряча,<br />
Крук крукові очі поклює…<br />
Я побачу, я іще побачу,<br />
Як Вандея перша повстає.

1968