Сумно, тихо в божім дому, в сумраці все тоне,<br />
Лиш священник старесенький в книжці щось читає,<br />
А там свічка одинока в попіл догоряє,<br />
А зо стін ся позирають золоті ікони.

А на плиті на студеній — чо ж ми око тоне? —<br />
Молод жовняр в домовині мертвий спочиває;<br />
Ні сестричка не голосить, ненька не вмліває,<br />
Лиш там свічка воском плаче, а за нев ікони.

А священник вийшов з книжков, над мерцем голосить<br />
І посліднє цілобзанє сиротині просить;<br />
Но ніхто го не цілує і ніхто не буде.

Прибивають чорне віко, свічка спала, тліє...<br />
Ні сестричка не голосить, ненечка не мліє,<br />
Вшак то жовняр — сиротина: хто тужити буде?