В проваллі темнім, десь на дні...
В проваллі темнім, десь на дні...
В проваллі темнім, десь на дні<br /> Сосна чорніє на граніті...<br /> Ніхто з живих не зна її,<br /> Не зна й вона нікого в світі...
Над нею десь весна цвіте,<br /> Квітки цілуються з квітками,<br /> Сміється сонце золоте,<br /> Річки зливаються з річками.
Вона ж, самотня і смутна,<br /> В яру чорніє на граніті,—<br /> Ніхто з живих її не зна,<br /> Не зна й вона нікого в світі...
І тільки іноді вітри<br /> На скелі спиняться юрбою<br /> І гоготать почнуть з гори,<br /> І насміхатись над сосною...