В оцій важкій безвітряній задусі,<br />
Де сплачуєш за кисень без реклами,<br />
Не сподівайтесь — я не спотикнуся,<br />
Не вірю в гороскопи, карти, карми,

Не вірю в кості та страшні закляття,<br />
Хоч знаю душ непереборну темінь,<br />
Проти яких безсилі срібні лати,<br />
А всі благання та плачі даремні.

Але коли співає колискову<br />
Дитині мама десь посеред ночі,<br />
Я сліпо вірю в кожне, кожне слово,<br />
Таке тихеньке, і таке пророче...

Наталя Дзюбенко-Мейс