В гаю шумить вітер осінній,<br />
Так холодно, вогко вночі…<br />
Я їду самотній по лісі,<br />
Закутаний, в темнім плащі.

Як швидко я їду, так швидко<br />
Вперед моя думка летить,<br />
Туди вона весело лине,<br />
Де милої хатка стоїть.

Ось брешуть собаки… от слуги<br />
Виходять мене зустрічать<br />
Зо світлом. Біжу я в господу,<br />
По сходах остроги бряжчать.

В кімнатці, у килими вбраній,<br />
Там пахощі милі, тонкі,<br />
Там люба мене дожидає, –<br />
Лечу я в обійми палкі.

Шумить вітер листом дубовим,<br />
І дуб промовляє мені:<br />
"Мандрівцю дурний! чого хочеш?<br />
До чого ті мрії дурні?"