В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле!<br />
Чи цвітами піду, чи терня поколе,<br />
чи певно там зайду, чи щастя там найду,—<br />
іду, де побачив мету.

Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога:<br />
чи справді до щастя веде ся дорога,<br />
чи гідне є муки, і бою, й розпуки<br />
се щастя, що я єго жду.

Як найду єго, порівняюсь з метою —<br />
все горе забуду за хвилі спокою.<br />
Проживши ті хвилі, навіки в могилі,<br />
вдоволений, тихо епічну...

1887