В дні, прожиті печально і просто,<br />
все було як незайманий сніг.<br />
Темнооким чудесним гостем<br />
я чекала тебе з доріг.

Забарився, прийшов нескоро.<br />
Марнувала я дні в жалю.<br />
І в недобру для серця пору<br />
я сказала комусь: — Люблю...

Є для серця така покута —<br />
забувати скоріше зло,<br />
аніж те, що мусило бути<br />
і чого в житті не було.