Вгамуйся, серце. Вибив час.<br />
Нікого нам не зворушить.<br />
Нехай любов обходить нас,<br />
Та нам — любить.

Пожовкли днів моїх листки,<br />
Засох любові цвіт і плід.<br />
Повзуть скорбота й хробаки<br />
За мною вслід.

Немов вулкан той із жерла,<br />
Жирущий пломінь в груди б'є,—<br />
Та не світильник, то пала<br />
Життя моє.

Минули дні тривог, надій,<br />
Любові, ревнощів, жаги.<br />
З кохання весь набуток мій —<br />
То ланцюги.

Та геть ганебні ці думки!<br />
Душе моя, гори лиш там,<br />
Де Слава лаврові вінки<br />
Сплітає нам.

О поле битви, зброї дзвін,<br />
Що славить Грецію мою!<br />
Вільніший я, ніж Спарти син,<br />
Що ліг в бою!

Повстань! Еллади лине зов.<br />
Зміцни свій дух! Не забувай,<br />
Чия у тебе в жилах кров.<br />
На бій рушай!

Притлум чуттів невчасних жар<br />
І ниці пристрасті круши!<br />
Хай вроди згубної пожар<br />
Не йме душі!

Як шкода молодих років,<br />
На жертву волі їх оддай!<br />
До битви стати час наспів.<br />
В борні сконай!

За волю в гордім цім краю<br />
Борися всупір долі злій.<br />
Знайди в бою і смерть свою,<br />
І супокій!

22 січня 1824