* * *

Уже зоря золоторога,<br />
де полинами зацвіло,<br />
кладе на огненні пороги<br />
своє сивіюче крило.

На тротуарах не лілеї<br />
й не лебединий в небі крик,—<br />
дзвінка безодня над землею<br />
чолом задуманим горить.

В поля з пахучої долоні<br />
червінці осінь просіва...<br />
А десь біжать залізні коні<br />
і пахне холодом трава...