Упадок века
Упадок века
<blockquote>Печально я гляжу на наше поколенье.<br /> Лермонтов<br /> </blockquote><br /> Як подивлюсь на хист теперішніх людців,<br /> На витребеньки їх... Та що з ними мороки!..<br /> То, далебі, дрючок отак би і вхопив,<br /> Та й ну їх лупцьовать, замірків, на всі боки!<br /> Яка пожива з їх?.. Як з цапа молока!..<br /> Учора — байдики, сьогодні — перелоги;<br /> Косить — живіт болить, жать — спека, бач, така,<br /> До церкви — ніс набряк, попухли литки й ноги!<br /> І кат їх батька зна, над чим таким важким<br /> Дихтовні животи вони понадривали?<br /> Сказать би, не в примір, приміром би таким,<br /> Що над горілкою — так ні! не коштували.<br /> Та й де їм, вишкваркам, горілку ту круглять,<br /> Як їх батьки колись та їх діди кругляли!..<br /> Не вспіють квартою в ротах пополоскать,-<br /> Вже й по-індичому в шинку заґерґотали!<br /> З похмілля нудяться, їдять за горобця,<br /> Об Семені дрижать, об Петрі — зранку мліють,<br /> А схопить трясця: "Гвалт!.. покличте панотця —<br /> Хай сповіда!.." Притьмом конають і дубіють!<br /> Та й без пропасниці — не скілько з їх добра,<br /> І кращих не в примір кладуть у домовині!<br /> Худобоньки — дасть біг!., ні хати, ні двора,<br /> В Великдень — без штанів, в різдво — в старій свитині!<br /> Та ще й яка на їх одежина стирчить!..<br /> Як звізди на небі — на латці латка сяє;<br /> Сорочка — решето, очкур пірнув в живіт,<br /> Манаття з-під матні, мов злодій, виглядає.<br /> І що за пляшкою придбали їх батьки,-<br /> Вони потверезу протринькали і натще;<br /> Не з'їли, не спили, та все, небораки,<br /> На хмари дивлячись, здихають важче й важче!<br /> Ледачий з їх москаль та й миршавий козак!<br /> Чи трапиться стрілять...— пшик порох на пановці!..<br /> Уже й злякалися! беркиць... об землю ряк!<br /> "Хто в бога вірує,— кричать,— рятуйте, хлопці!"<br /> І все обридло їм, і все їм не в користь;<br /> Тут не вередить їм, а там друге завадить;<br /> Полизкають борщу, ковтнуть галушок з шість,-<br /> Уже й кородяться, що й бабка не порадить.<br /> І марно як жили, так марно і помруть,<br /> Як ті на яблуні червиві скороспілки,<br /> Що рано відцвіли та рано й опадуть,<br /> Ніхто по їх душі та й не лизне горілки!<br /> І років через сто на цвинтар прийде внук,<br /> Де грішні кості їх в одну копицю сперли,<br /> Поверне череп їх, та в лоб ногою стук,<br /> Та й скаже: "Як жили, так дурнями і вмерли!"<br /> 24 марта 1856 г., Харьков