УКРАЇНА
Україно, квіте любий,
Сонячная руто,
У минулім край неволі,
Могили та пута! Панували, катували
Гетьмани, цариці,
Не жаліло люте панство
Твоєї кровиці. Ти несла з війни криваве
Прелютеє горе,
Кров текла твого народу,
Як Дніпро у море. Україно, квіте любий,
Чарівнича сило,
Революція зі Сходу
Тебе розбудила! Підвелася, а на шляху
Знову ворог дикий —
Скоропадські, та Петлюри,
Та Махно, й Денікін. Запалав твій степ широкий,
Повставало горе,
Потекла твоя кровиця,
Як Дніпро у море. Україно, Україно,
Глянь ти крізь пожари,
Як терпіла злу руїну,
Як летиш у хмари! Шлях твій зіткано з пшениці,
Золотистий колос,
А в людей твоїх веселих
Дужий, чистий голос. По Дніпру твоїм привільнім
До самого моря
Запливають пароплави,
Не знаючи горя. Україно! Тобі ворог
Не страшний в околі,
Стяг твій рівний серед рівних
На союзнім полі. Ти виводиш своє щастя
Під червоні стяги,
Як республіки-сестриці,
Сповнені звитяги. Хто ж діткнеться тобі заздрить,
Знов копать могилу,—
У Дніпрі своїм потопиш
Ту ворожу силу!
16 січня 1935 р. Переклад Андрія Малишко

Украіна, цвеце любы,
Сонцам гадаваны,
У мінулым край няволі,
Курганоў, кайданаў. Панавалі, катавалі
Гетманы, царыцы,
I паны тваёй крывёю
Не жалелі ўпіцца. Знесла ты вайны сусветнай
Вялікае гора,
Кроў цякла тваіх людзінаў,
Як Дняпро у мора. Украіна, цвеце любы
Чараўнічай сілы,
Рэвалюцыя з Усходу
Цябе абудзіла. Абудзіла, а на шляху
Паўстаў вораг дзікі —
Скарападскія, пятлюры
Ды Махно, Дзянікін. Запалаў твой стэп шырокі,
Паўставала гора, —
Пацякла кроў старай сцежкай,
Як Дняпро у мора. Украіна, Украіна!
Глянь ты, азірніся:
Як цярпела, паўставала,
Як імкнешся ў высі. Шлях твой ясны, як пшаніцы
Залацісты колас,
А людзей тваіх працоўных
Звонкі, смелы голас. Па Дняпру тваім свабодным
У самае мора
Плывуць горда параходы,
Не знаючы гора. Украіна! Табе вораг
Ніякі не страшан, —
Сцяг твой роўны паміж роўных
У Саюзе нашым. Ты будуеш сабе шчасце
Пад сцягам чырвоным,
Як рэспублікі ўсе нашы,
З поспехам цудоўным. Хто ж памкнецца табе здрадзіць,
Зноў капаць магілу, —
У Дняпры сваім патопіш
Варожыя сілы