Убитим 4 грудня
Убитим 4 грудня
УБИТИМ 4 ГРУДНЯ
Вам Цезар дарував утіху супокою.<br /> Колись бентежились ви мрією палкою,<br /> Облудою надій,<br /> Горіли заздрістю, ненавистю кипіли,<br /> I хвилювалися, і спорили, й шуміли,<br /> I рвалися до дій.
Один однóго ви заледве впізнавали,<br /> Коли по вулицях невтомно ви снували,<br /> Стрівались тут і там;<br /> Тривожні й гомінкі, як море в час прибою,<br /> Одною ви, проте, журилися журбою,<br /> Жили одним життям.
Можливо, в вас жило бажання гарячкове<br /> Боїв і перемог, і ви кували кови<br /> На Лувр і Ватікан;<br /> Усяк із вас був прав і вольностей оратор;<br /> В наш полум'яний вік що не душа, то кратер,<br /> Що не народ — вулкан!
Любили ви; у вас боліло серце скуте,<br /> Вам душу краяло у тьмі страждання люте<br /> З мільйонами гризот,<br /> I клекотали ви, мов хвилі океану,<br /> I поривалися у далеч осіянну,<br /> До сонячних висот.
I хто б ви не були — бездольник чи щасливець,<br /> Гарячий фантазер чи мудрий прозорливець,<br /> Юнак а чи старик,—<br /> Страстей навала вам спокою не давала:<br /> В серцях у вас любов, як буря, бушувала<br /> I скорб, як повінь рік.
Четверте грудня вам дало нарешті спокій;<br /> Не потривожить вас у ямі у глибокій<br /> Чуттів і мислей вир.<br /> На ваших могилках не шарудне й травина...<br /> Мовчіть, німуючи, і ви, як домовина!<br /> Імперія — це мир.