У присмерку
У присмерку
Я думати люблю в смеркання час,<br /> Як світ вдягається у чорні шати,<br /> Як зірка гляне до моєї хати<br /> Крізь шибку – мерехтлива, як алмаз.<br /> Я тисячі думок сную нараз<br /> Про свою долю… щоб не заридати,<br /> Збираю дух в нечулість, ніби в лати,<br /> Але в очу сльоза – єдиний спас.<br /> Сиджу і мрію. Жду. Кого не знаю.<br /> Не можу сам собі відповісти,<br /> Здається, долі кращої чекаю.<br /> Та чи діждусь, чи вийду з темноти<br /> Свойого болю й смутку в щасті й силі,<br /> Чи краща моя доля – аж в могилі?
* * *
Не мрійте про минулість величаву,<br /> Бо мріями її не воскресить.<br /> Віддайте хоч життя – вона й на мить<br /> Не вернеться, не принесе вам славу.<br /> Майбутнє ваше крізь далінь темнаву<br /> Не світить щастям, мов ясна блакить.<br /> І сумнів, схований в душі, тремтить,<br /> І родить безнадію чорну й мляву.<br /> Облиште марити про давні дні,<br /> І як душа болить, тамуйте болі,<br /> Будущину кохайте, та не в сні;<br /> Піддайтесь нещасливих доль сваволі,<br /> І працею в скорботній тишині<br /> Встеляйте шлях прихильнішої долі.
1906