Твоє покликання — осяяні палати,<br />
Поете грації і после висоти!<br />
Танцівники свій крок сповільнять, щоб могти<br />
Твої уста, плідні піснями, споглядати.

Чи не забідний мій замок, щоб привітати<br />
Рук доторки твоїх? I як допустиш ти,<br />
Щоб музика твоя в яскрінні повноти<br />
Пливла на мій поріг і слала аромати?

Поглянь! Вікно вгорі розбите; на старім<br />
Горищі кажани і діти сплять совині.<br />
Лиш мій цвіркун твоїй вторує мандоліні.

Тихіше! В іспиті спустошення гіркім<br />
Луни не викликай. Є голос в домі цім.<br />
Тобі — пісні, йому — ридання в самотині.

Перекладач: Михайло Орест