Твоє обличчя любе, миле,<br />
Колись мені щоночі снилось,<br />
Тепер обличчя янголине<br />
Бліде – від жалю так змінилось;

Смерть поцілунок свій положить<br />
Блідий на устоньках прекрасних,<br />
І згасне те небесне світло,<br />
Що сяє в оченьках тих ясних.