Із-за гори, із-за ліса<br />
Вітрець повіває;<br />
Скажи, скажи, тихий вітре,<br />
Як ся мила має?!

Чи здорова, чи весела,<br />
Личко рум'яненьке,<br />
Чи сумує, чи горює,<br />
Чи личко блідненьке?

Бо я тужу, бо я плачу,<br />
Сльозами вмиваюсь,<br />
Веселої годиноньки<br />
Вже не надіваюсь!

Коби мені крильця мати,<br />
Соколом злетіти,<br />
Тяжку тугу із серденька<br />
При милій розбити!

Ой літав би-м, ой літав би-м<br />
Щодень і щоночі,<br />
Щоб ся милій у сивенькі<br />
Надивити очі.

Ой літав би-м, ой літав би-м<br />
Зорями ясними,<br />
Щоб мені ся натішити<br />
Ручками білими.

Ой літав би-м, ой літав би-м<br />
Світом білесеньким,<br />
Щоб мені ся натішити<br />
Личком рум'яненьким.

Ой літав би-м, ой літав би-м<br />
Вечором тихеньким,<br />
Щоб мені ся натішити<br />
Ходочком дрібненьким.

Ой літав би-м, ой літав би-м<br />
Лісами, горами,<br />
Щоб мені ся натішити<br />
Милими словами.

Ах, я бідний, нещасливий,<br />
Да й крилець не маю,<br />
Сохну, чахну в далечині,<br />
Всяк день умираю!<br />
[До 1837]