я не доріс до розмови про плаху сервус озерам які прогоріли пане диктаторе осінь це бахур що відгризає душу від тіла
краплю диктує – плодяться зливи крону диктує – корінь зів'ється курва, народ наш безмежно щасливий в парнокопитному ворку провидця
може в якомусь темнім провансі кулю зліпити можуть по троє ми ж пережили струси і транси всі ми паскуди всі ми герої
нести на плечах маски козачі можна хіба що крізь заборону пане диктаторе осінь не плаче в пазусі осінь має корону
лузає сім'я плодить бацили ходить по колу лається ямбом я не приніс тобі славу і силу тільки маленьку жовту троянду
хай тобі стане важче від неї гордих жінок у холоднім палаці вчити закону вчити ідеї вчити тяжкої любовної праці
а коли ляже холод на груди серед законів як серед глини знайдуться коні знайдуться люди та чи зліпити їх вистачить слини