Торбина
Торбина
У темному кутку, де рогачі стояли,<br /> Де віник ставили та трісочки складали,<br /> Лежать Торбині довелось.
Давно її покинув хтось…<br /> Лежить порожняя Торбина,<br /> Неначе драная ряднина;<br /> Її і в руки не беруть,<br /> А іноді і сміттям приметуть.<br /> Долежалась-таки Торбина —<br /> Настала й їй щасливая година:<br /> Хазяїн взяв<br /> Повнісіньку червінцями й напхав.<br /> Неначе пані на перині,<br /> Лежить Торбина в гарній скрині!<br /> І по селу, й по хуторах,<br /> І по купцях, і по панах,-<br /> Пішла про неї слава всюди:<br /> Її шанують хитрі люди;<br /> На неї дивиться усяк<br /> Так весело та ласо так,<br /> Як циганча на добре сало.<br /> Та й що ж? Сього Торбині мало:<br /> Розчванилась вона,<br /> Глузує над людьми, базіка,<br /> Вибріхує таке, що на,<br /> Неначе пані превелика!<br /> А люди слухають, мовчать,<br /> Бо хороше червінчики бряжчать.<br /> А як Торбинка спорожнилась,-<br /> Де в біса й слава тая ділась:<br /> Без грошей Торба — чортзна-що!
Велике діло, братця, гроші!<br /> З грошима й дурні прехороші!<br /> Є в дурня гроші — він і пан;<br /> Є в його дорогий жупан —<br /> І розум є; всі поважають,<br /> На покуті його саджають;<br /> Той йому сват,<br /> Той йому брат;<br /> Його в бояри, в куми просять<br /> І першу чарочку підносять…<br /> Сказать би дурням тим,<br /> Що як капшук у них прорветься<br /> Розійдеться їх слава, як той дим,<br /> І панство пишнеє минеться!<br /> 1859.