Тихенький дощ падає на місто... Артюр Рембо Так тихо серце плаче, Як дощ шумить над містом. Нема причин неначе, А серце ревно плаче! О, ніжно як шумить Дощ по дахах, по листю! У цю тужливу мить Як солодко шумить! Відкіль цей плач, не знати, В осиротілім серці? Ні зради, ні утрати,- Відкіль журба, не знати. Найтяжчий, певне, сум — Без гніву, без любові, Без ревнощів, без дум — Такий нестерпний сум.