Так пахне спека на стерні<br />
Достиглим літом і здоров’ям,<br />
Так переповнюються дні<br />
І сподіванням, і любов’ю.

Але у тихі вечори<br />
У почуття мої і думи<br />
Вітрами іншої пори<br />
Уже повіяло, подуло.

У небі википіла синь,<br />
Позолотішала солома.<br />
Далекі чую голоси<br />
На тому березі, на тому.

Ще сумувати, не з руки,<br />
Усе надіями сповито,<br />
І пролітають літаки<br />
Над журавлями і над літом.

І більше бачу я краси,<br />
І відчуваю кожен промінь,<br />
Бо даленіють голоси<br />
На тому березі, на тому.

А щось обізветься в мені,<br />
І я в неспокої погляну —<br />
А біля річки вороні<br />
Уже надихали туману.

Іржання котиться в ліси,<br />
У свій початок, як додому,<br />
І притихають голоси<br />
На тому березі, на тому.