Так гарно ти снилась мені:<br />
Не руки, не очі, лиш голос,<br />
Лиш голос, як день у вікні,<br />
Як вітру знадлива голість.

Наче в блакиті зоря,<br />
Ти в слові замерехтіла.<br />
Зринали, як блиск янтаря,<br />
Згини твойого тіла.

Зринали й зникали вмить<br />
Хвилею золотею.<br />
І серце хотів я вмить<br />
Тим світлом і чистотою.

Раптом — пробудження грім,<br />
Де ж ти пропала, ноче?<br />
Метелик у серці моїм<br />
Вогкими крильми тріпоче.