Свисток
Свисток
В старій шухляді<br /> жив свисток,<br /> такий собі звичайний,<br /> що всі, напевне,<br /> років сто<br /> його<br /> не помічали,
А він страждав,<br /> він так страждав,<br /> що й розучився<br /> спати.<br /> Та він би<br /> все своє оддав,<br /> щоб кимось іншим<br /> стати!
Він зойкав:<br /> — Ну за що свистком<br /> життя мене зробило?!<br /> Чому не став я<br /> літаком<br /> чи пароплавом білим?<br /> Чи тепловозом<br /> міг би стать —<br /> і мчати<br /> десь по трасі!<br /> Або принаймні —<br /> що й казать! —<br /> шпаком<br /> у крайнім разі!..
Отак<br /> він жив би<br /> дотепер,<br /> без радощів,<br /> без ладу.<br /> Та якось ранком,<br /> у четвер,<br /> одкрив хлопчак<br /> шухляду...
Свисток засовавсь —<br /> так і так! —<br /> од розпачу та страху:<br /> а що,<br /> коли його<br /> хлопчак —<br /> та й викине,<br /> бідаху?!
А той спитав:<br /> — Ти хто?<br /> Свисток?<br /> — Угу...—<br /> свисток промимрив.<br /> — Урра! —<br /> хлопчак до стелі —<br /> скок! —<br /> Ура! Свисток!!<br /> Відмінно!!!
І з тої хвильки<br /> у свистка<br /> нове життя настало.<br /> Він був<br /> пілотом літака<br /> та білим<br /> пароплавом.<br /> Схотів хлопчак —<br /> і вже за мить<br /> він тепловозом дужим<br /> по срібних рейках<br /> стрімко мчить —<br /> везе дарунки друзям.<br /> А як натомиться<br /> хлопчак<br /> і відпочити сяде —<br /> свисток співає,<br /> наче шпак<br /> на вишні<br /> серед саду!..
І вже — щасливий<br /> той свисток,<br /> що він —<br /> свисток звичайний,<br /> якого досі<br /> років сто<br /> усі<br /> не помічали...