Станцюймо джигу!

Любив я очі ці ясні,<br />
Мов зорі ночі, осяйні,<br />
Любив урочі їх вогні.

Станцюймо джигу!

Вона була і добра й зла,<br />
Смутити й тішити могла,<br />
Моя коханочка мала!

Станцюймо джигу!

Які п'янкі її уста,<br />
Дізнав я краще — неспроста! —<br />
Коли любити перестав.

Станцюймо джигу!

Та в серці спомин ще не згас<br />
Про той щасливий, милий час,<br />
Коли любов єднала нас.

Станцюймо джигу!