Рідну землю падолистом<br />
Вкрила осені пора.<br />
В помережане намисто<br />
Одягалася Страгора.

На чолі — калини гроно,<br />
Золотий віночок див,<br />
А довкола срібнодзвонно<br />
Ллється зоряний мотив.

Над вельможною горою<br />
Сто сузір'їв мерехтить,<br />
Пахне вічною весною<br />
Розпросторена блакить.

Ходить лагідно і сміло<br />
Закосичена зоря...<br />
Тихокрило з уст залетіла<br />
Пісня гомінка моя:

"Гуцуліє, Гуцуліє,<br />
Краю мрій і давнини!.."<br />
...Сльози блиснули на віях,<br />
Наче води бистрини.