Страгора
Страгора
Рідну землю падолистом<br /> Вкрила осені пора.<br /> В помережане намисто<br /> Одягалася Страгора.
На чолі — калини гроно,<br /> Золотий віночок див,<br /> А довкола срібнодзвонно<br /> Ллється зоряний мотив.
Над вельможною горою<br /> Сто сузір'їв мерехтить,<br /> Пахне вічною весною<br /> Розпросторена блакить.
Ходить лагідно і сміло<br /> Закосичена зоря...<br /> Тихокрило з уст залетіла<br /> Пісня гомінка моя:
"Гуцуліє, Гуцуліє,<br /> Краю мрій і давнини!.."<br /> ...Сльози блиснули на віях,<br /> Наче води бистрини.