Століття — в зачарованому колі...
Століття — в зачарованому колі...
<blockquote>(Івану Драчеві)</blockquote>
Століття — в зачарованому колі,<br /> немов у скриньці втомлений вертеп...<br /> Там, де розсипав Бог насіння волі,<br /> розкинув руки захмілілий степ.<br /> Ще не світало в нім. Ще глупа ніч в нім<br /> гуде гуняво, ніби тятива, —<br /> і не одного в мареві панічнім<br /> холодний піт стрілою пробива.<br /> А хто не спить — і ті зоднаковіли;<br /> їм у безсонні сонячно й у сні...
І тільки слово стереже могили —<br /> як мертвий скіф на мертвому коні.
Пощо ж у мушлі шепоти химерні<br /> про край, де Бог умерти не велів?<br /> Там затишно мелодії в таверні<br /> й поетові у списку кораблів,<br /> там воля — безконечна і бездонна,<br /> там кожен вільний — скіф і гречкосій,<br /> там по сей день тризубом Посейдона<br /> вершиться влада віршів і стихій,<br /> там древній запах молодого тіла<br /> спалахує від погляду, як хмиз...
Там Змієборець (мушля шепотіла)<br /> трима свічу в десниці, а не спис.