Стою біля відкритого вікна.<br />
За ним веселий дощ пружинить кроки.<br />
У кожній краплі зріє світ широкий<br />
І свіжа сила ярого зерна.

Бо йде нова, замріяна весна<br />
В буддучину дорогами пророків.<br />
Дитинних мрій невидимі потоки<br />
Вливає в душі стомлені вона.

Ясніє світ і тішиться садами,<br />
Його колись звабливими плодами,<br />
Котрі прикрасять празничні столи.

Хтось молиться, чекаючи рятунку,<br />
А хтось плекає дні, немов галунку...<br />
Відплач в мені, нудьго. і відболи!