Сріблиться дощ в тоненькому тумані,<br />
Як ниточка в прозорім полотні.<br />
А сонце по його блискучій грані<br />
Тече і душу сповнює мені.

Зустрінь мене. Я повен пожадання<br />
Блакитної, мов сон, далечини.<br />
Моїх очей неголосне страждання<br />
Ти поглядом ласкавим зупини.

Моя печаль тебе не поневолить,<br />
А тільки радісний розбудить щем,<br />
Немов цього туману срібна волоть,<br />
Замаєна і сонцем, і дощем.