Коли тебе цілую, пахнеш літом,<br />
Зелом й вітрами свіжих полонин.<br />
І навіть років невмолимий плин<br />
Не дав мені усього зрозуміти.

Блакиттю пахнеш і всім білим світом,<br />
Медами трав і запахом жоржин,<br />
Хоч в небі долі журавлиний клин,<br />
І ми уже за ним злітаєм слідом.

Але нема жури у тому злеті,<br />
Коли душа народжує сонети<br />
Споконвіків на мовах всіх землян.

Ти можеш навіть зорі підкорити,<br />
Але любов, як слід метеорита,<br />
Десь перетне і твій меридіан.<br />
Вішеград