Сонет про батиєву гору
Сонет про батиєву гору
Які отут квартали живописні<br /> із риштувань до неба підвелись!..<br /> Над зеленню легка небесна вись,<br /> мов храму баня велетенська, висне.
Вночі трамвай дугою Вольга блисне,<br /> як блискав гнівом хан Батий колись,<br /> що русичі на милість не здались,<br /> орду в бою мечем лічивши грізно...
Тепер — то вже історія... Але<br /> було б для нас її забути зле,<br /> бо то — підмурок нашим дням новітнім,<br /> то — наче голос крові, наче стяг,<br /> збережений нащадкам у боях,<br /> і — щастя бути спадкоємцем гідним!..<br /> 1969