Сонет,

написаний у день народження автора,<br />
коли він, гуляючи вранці,<br />
почув пісню дрозда

Співай, о пташку мій, на голім гіллі!<br />
Я слухаю тебе, співай, співай!<br />
Глянь: і в зими, що оголила гай,<br />
Твій спів розгладжує уста змарнілі.

Так в одинокім бідності кутку<br />
Сидить спокійно безтурботна Втіха,<br />
Не жде Фортуни, не боїться лиха<br />
Й вітає хвилю — все одно яку.

Спасибі за цей день, блага істото,<br />
Що світло сонця нам зі сходу ллєш!<br />
Я вбогий, так! Але мені даєш<br />
Ти кращий скарб, коштовніший за злото!

Приходь, людино, змучена нуждою!<br />
Останню крихітку я розділю з тобою!