Сонет ("День проминув...")
Сонет ("День проминув...")
День проминув, а з ним — і всі його розкоші:<br /> М'яке тремтіння рук, ще м'якші перса, слів<br /> Притишеність, і шепт, і очі, з небом схожі,<br /> I стан довершений, що з хвилювання млів.<br /> Зів'яла квітка-брость, що стільки втіх таїла!<br /> Де ж та краса тепер? Немає — й не шукай:<br /> Пішла від рук моїх, пожовкла, відлетіла,<br /> Пропала й тиха річ, тепло, горіння, рай —
Все зникло з вечором, сховалося в смеркання,<br /> Коли святковий день або святкова ніч<br /> Пахущим пологом закритого Кохання<br /> Згущає сутінки для потаємних стріч,—<br /> Мені ж дарує сон за те, що я канони<br /> Йому весь день читав, за піст мій і поклони.