Чом ти, о, сину вроди і краси,<br />
Лише на себе тратиш долі дар?<br />
А як ти борг природі віддаси?<br />
Хіба забувся, що вона — лихвар?

Навіщо ти так ревно бережеш<br />
Те, що віддати маєш без торгів?<br />
І чом неситим скнарою живеш,<br />
Одержавши багатство від батьків?

Ведеш ти із самим собою торг<br />
І дуриш ти себе самого сам —<br />
Що скажеш ти природі про свій борг,<br />
Як прийде час прощатися з життям?

Ти сам своїй красі втинаєш шлях,<br />
А їй би жити й жити у віках.



Переклад С. Караванського