Сонет 4
Сонет 4
Чом ти, о, сину вроди і краси,<br /> Лише на себе тратиш долі дар?<br /> А як ти борг природі віддаси?<br /> Хіба забувся, що вона — лихвар?
Навіщо ти так ревно бережеш<br /> Те, що віддати маєш без торгів?<br /> І чом неситим скнарою живеш,<br /> Одержавши багатство від батьків?
Ведеш ти із самим собою торг<br /> І дуриш ти себе самого сам —<br /> Що скажеш ти природі про свій борг,<br /> Як прийде час прощатися з життям?
Ти сам своїй красі втинаєш шлях,<br /> А їй би жити й жити у віках.
Переклад С. Караванського