Як сорок зим, суворі й невмолимі,<br />
Чоло твоє поріжуть молоде,<br />
А врода юності більш не цвістиме<br />
І вже зів'ялим листом опаде,-

Що скажеш ти, де молодості шати?<br />
Слова: "Я зберігав недбало їх "<br />
Ганебним будуть вироком звучати<br />
Тоді в устах, розтратнику, твоїх.

Чи відповідь не краща від тієї:<br />
"Оце мій син, на нього подивись,<br />
В нім виправдання старості моєї<br />
І свідчення, яким я був колись ".

Раз по раз дивлячись на сина свого,<br />
Подібним станеш сам до молодого.



Переклад Д. Паламарчука